і ми зв’яжемось із вами найближчим часом
ПДВ-пільга під прицілом прокуратури: як бізнесу захиститися

.avif)
.avif)
Загальна інформація
Уявімо ситуацію: підприємство виграло тендер, уклало договір із бюджетною установою, закупило матеріали, виконало ремонтні роботи, підписало акти та отримало оплату. Податкові накладні зареєстровані, податкові зобов’язання задекларовані, а ПДВ перерахований до бюджету. Здавалося б, договір виконано, сторони отримали те, на що розраховували, історія завершена.
Але через певний час підприємство отримує позов прокуратури. Вимога повернути замовнику мільйони гривень ПДВ, який, на думку прокурора, взагалі не мав включатися до вартості робіт.
І тут починається найцікавіше: чи може підприємство опинитися в ситуації, коли воно вже сплатило податок державі, але тепер повинно повернути його ще раз до бюджету?
Це не теоретична дилема. У господарських судах розглядаються спори, в яких прокуратура оспорює умови договорів підряду, вимагає визнати недійсною частину договірної ціни та стягнути сплачені кошти як безпідставно набуті. Суми таких вимог можуть сягати мільйонів гривень.
Для бізнесу це означає, що навіть після завершення робіт і проведення розрахунків питання правильності оподаткування може знову стати предметом судового розгляду. Тому важливо розуміти не лише те, коли застосовується пільга з ПДВ, а й те, які саме обставини повинен довести прокурор і як підприємство може побудувати ефективний захист.
Коли податкова пільга перетворюється на судовий позов?
Однією з норм, навколо якої виникають такі спори, є пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України. Він передбачає звільнення від оподаткування ПДВ визначених операцій із постачання будівельно-монтажних робіт із будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, за умов, встановлених законодавством.
На перший погляд, усе виглядає просто: якщо роботи фінансуються з бюджету й належать до відповідної категорії, ПДВ не повинен включатися до їхньої вартості. Проте на практиці виникає низка питань. Чи достатньо самого факту бюджетного фінансування? Чи має значення вид робіт? Які документи підтверджують відповідність об’єкта умовам пільги? Чи може суд самостійно встановлювати обставини, пов’язані із застосуванням податкового законодавства, у межах господарського спору? І найголовніше для підрядника - який його порядок дій, якщо договір закрито, податкові накладні зареєстровано, а ПДВ сплачено?
Саме на цих питаннях нерідко будується позиція сторін.
Наприклад, підприємство виконує капітальний ремонт багатоквартирного будинку, пошкодженого внаслідок російської агресії. Роботи фінансуються за рахунок бюджетної субвенції, а в договорі передбачено ціну з ПДВ. Пізніше прокуратура доходить висновку, що операція підлягала звільненню від оподаткування, і вимагає повернути суму податку.
У такій ситуації самого посилання на бюджетне фінансування недостатньо ані для автоматичного підтвердження правомірності нарахування ПДВ, ані для безумовного задоволення позову. Потрібно дослідити конкретний об’єкт, характер робіт, умови бюджетної програми, тендерну документацію, зміст договору та податкові документи.
Особливо важливо не ототожнювати звільнення від оподаткування з нульовою ставкою ПДВ. Це різні податкові режими, які мають різні правові наслідки. Неправильна кваліфікація операції може вплинути як на визначення податкових зобов’язань, так і на аргументацію сторін у суді.
Чому погоджена договірна ціна не завжди захищає підрядника?
У спорах щодо ПДВ підприємства нерідко посилаються на те, що діяли відповідно до тендерної документації: замовник визначив умови закупівлі, підприємство подало пропозицію, сторони уклали договір, погодили ціну та виконали зобов’язання.
Цей аргумент може мати істотне значення. Якщо замовник сам передбачив у документації ціну з ПДВ, а підрядник сформував пропозицію відповідно до таких умов, суд має оцінити ці обставини. Водночас сам факт погодження ціни не дозволяє сторонам ігнорувати імперативні приписи податкового законодавства.
Отже, захист не повинен зводитися лише до твердження: «Замовник погодив ціну, тому претензії є безпідставними». Необхідно встановити, чи справді спірна операція підпадала під пільгу, які вимоги містила тендерна документація, як формувалася ціна та чи існують правові підстави для визнання відповідної умови договору недійсною.
Важливо також розрізняти два питання: чи правильно визначено податковий режим операції та чи існують підстави для стягнення коштів із підрядника на користь замовника. Навіть якщо між сторонами виник спір щодо оподаткування, правомірність конкретної вимоги про повернення коштів необхідно оцінювати окремо.
Верховний Суд: важливий
не лише податок, а й те, чи порушено інтереси держави
Особливої актуальності ця категорія спорів набула у 2026 році. Верховний Суд розглянув низку справ, у яких прокуратура вимагала визнати недійсними положення договорів підряду в частині включення ПДВ до ціни робіт і стягнути відповідні суми.
Показовою є постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2026 року у справі № 911/1553/25. Суд скасував рішення попередніх інстанцій, якими позов було задоволено, та відмовив у його задоволенні. Серед істотних обставин суд урахував сплату спірної суми ПДВ до Державного бюджету України та відсутність установлених доказів порушення відповідачем податкового законодавства за відповідними господарськими операціями.
Цей підхід важливий, оскільки звертає увагу на принципове питання: якщо сума податку вже надійшла до бюджету, чи доведено, що саме внаслідок її сплати підряднику порушено інтереси держави та що такі інтереси можуть бути ефективно захищені шляхом стягнення коштів із підприємства?
Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 9 вересня 2026 року у справі № 911/3375/25 врахував висновки у справі № 911/1553/25 під час перегляду спору щодо договорів капітального ремонту житлового будинку в Гостомелі. Прокуратура вимагала визнати недійсними положення трьох договорів у частині включення ПДВ та стягнути 1 799 534,01 грн.
Ще один показовий приклад – постанова Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 911/3300/25. Прокуратура вимагала стягнути з ТОВ «Моноліт-Центр» 3 893 723,47 грн ПДВ за договорами капітального ремонту житлового будинку в Ірпені. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, однак Верховний Суд скасував їхні рішення та відмовив у задоволенні позову.
Суд звернув увагу на те, що спірні кошти були сплачені до Державного бюджету України, а доказів порушення відповідачем податкового законодавства за відповідними операціями не встановлено. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, що стало самостійною підставою для відмови в позові.
Це не означає, що сам факт сплати ПДВ до бюджету автоматично гарантує перемогу в будь-якому спорі. Однак наведені рішення демонструють, наскільки важливо досліджувати не лише питання застосування податкової пільги, а й фактичний рух коштів, наявність порушеного права та правову природу заявленої вимоги.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України: чи можна повернути ПДВ як безпідставно набуті кошти?
У багатьох позовах прокуратура поєднує дві вимоги: визнати недійсним положення договору в частині включення ПДВ та стягнути відповідну суму на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ця стаття регулює повернення майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави. Але для застосування такого механізму необхідно встановити передбачені законом умови, зокрема факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без належної правової підстави.
Саме тут виникає один із ключових аргументів захисту: якщо підрядник отримав кошти у складі договірної ціни, а потім перерахував відповідну суму до бюджету як ПДВ, чи є він кінцевим набувачем цих коштів у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України?
У справі № 911/3300/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що ПДВ є непрямим податком, який входить до ціни робіт, але його облік і перерахування до бюджету здійснює постачальник. За встановлених у тій справі обставин Суд дійшов висновку, що спірні кошти перебували у Державному бюджеті України, а тому не було підстав вважати, що саме відповідач є їхнім кінцевим набувачем.
Водночас кожну справу потрібно аналізувати окремо. Якщо встановлено інші обставини, зокрема щодо фактичної сплати податку, застосовності пільги або правової підстави отримання коштів, результат може відрізнятися. Тому в процесуальних документах важливо не просто посилатися на статтю 1212 Цивільного кодексу України, а послідовно доводити, чому її умови виконані або, навпаки, відсутні.
Чи достатньо прокурору
послатися на порушення податкового законодавства?
Ні. Окремої уваги потребує питання представництва інтересів держави прокурором.
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає умови, за яких прокурор може представляти інтереси держави в суді. Тому у кожній справі необхідно перевірити, чи обґрунтовано наявність таких підстав, чи визначено компетентний орган, в інтересах якого подано позов, та чи підтверджено необхідність судового захисту.
При цьому слід розмежовувати наявність формальних підстав для представництва та доведеність самого позову. Навіть якщо прокурор мав право звернутися до суду, це не означає автоматичного підтвердження всіх його вимог.
Прокурор повинен довести обставини, на яких ґрунтується позов, зокрема наявність порушеного права чи законного інтересу, належність обраного способу захисту та підстави для стягнення заявленої суми. Відповідач, зі свого боку, має право спростовувати ці доводи належними доказами та посиланнями на законодавство і судову практику.
Саме тому процесуальний аналіз позову має бути не формальним додатком до заперечень, а самостійною частиною правової позиції.
Як бізнесу захищатися:
п’ять кроків, які можуть мати вирішальне значення
1. Перевірити, чи справді застосовується податкова пільга.
Потрібно дослідити характер робіт, вид об’єкта, джерело фінансування та документи відповідної бюджетної програми. Важливо встановити, чи відповідає конкретна операція всім умовам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України. Самої назви «капітальний ремонт» або факту бюджетного фінансування може бути недостатньо для остаточного висновку.
2. Зібрати повний комплект договірних документів.
Тендерна документація, пропозиція підприємства, договір, додаткові угоди, кошториси, акти виконаних робіт і платіжні документи мають оцінюватися в сукупності. Вони можуть підтвердити, як формувалася ціна, які умови погодили сторони та чи відповідав підрядник вимогам закупівлі.
3. Підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету.
Податкові декларації, зареєстровані податкові накладні, дані електронного адміністрування ПДВ і платіжні документи можуть мати істотне значення для захисту. У світлі практики Верховного Суду важливо не лише стверджувати, що податок сплачено, а й пояснити, як ця обставина впливає на наявність порушеного інтересу держави та можливість застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.
4. Окремо проаналізувати кожну позовну вимогу.
Якщо прокуратура одночасно вимагає визнати недійсним положення договору та стягнути кошти, необхідно перевірити правові підстави кожної вимоги, правильність розрахунку та ефективність обраного способу захисту. Не варто обмежуватися одним універсальним запереченням: кожен елемент позову потребує власної аргументації.
5. Використати актуальну практику Верховного Суду з урахуванням обставин конкретної справи.
Посилання на постанову саме по собі не гарантує позитивного результату. Потрібно показати, які фактичні обставини є подібними, який правовий висновок сформулював Суд і чому він має значення для конкретного спору. Особливої уваги заслуговують постанови від 13 серпня 2026 року у справі № 911/1553/25, від 9 вересня 2026 року у справі № 911/3375/25 та від 15 вересня 2026 року у справі № 911/3300/25.
Висновок: у спорі про ПДВ важливо побачити більше, ніж суму в позові
Справи про повернення ПДВ за договорами, укладеними за бюджетні кошти, — це значно більше, ніж суперечка про податкову ставку. Вони охоплюють питання застосування податкових пільг, договірного права, повернення безпідставно набутих коштів, представництва інтересів держави та меж судового захисту.
Для бізнесу головний ризик полягає в тому, що завершення договору не завжди означає завершення всіх можливих претензій. Водночас позов прокуратури не означає, що підприємство автоматично повинно повернути заявлену суму. Вирішальними можуть стати документи, підтвердження сплати податку, правильна кваліфікація операції та здатність послідовно довести відсутність підстав для конкретної вимоги.
АО «Саламаха та Партнери» супроводжує господарські спори, зокрема справи щодо ПДВ, позовів прокуратури та стягнення коштів за договорами, укладеними за бюджетні кошти. У таких справах комплексний аналіз законодавства, доказів і актуальної практики Верховного Суду допомагає сформувати обґрунтовану стратегію захисту інтересів бізнесу.