Що робити, якщо вас викликають на допит як свідка?
.avif)
Загальна інформація
Виклик на допит як свідка часто сприймається доволі спокійно: «Я лише свідок, а отже мене просто запитають, що мені відомо». Проте саме ця впевненість може зіграти проти людини.
Показання свідка — це процесуальне джерело доказів, інколи ключове у матеріалах справи. А під час допиту значення має не лише те, що ви знаєте, а й те, як відповідаєте на запитання, які деталі повідомляєте та чи не виходите за межі того, про що вас запитували. Тому навіть статус свідка не означає, що до допиту не потрібно готуватися.
У цій статті розберемо основні правила, які допоможуть мінімізувати ризики під час спілкування зі слідчим.
Метою допиту є отримання показань — відомостей про обставини, які відомі свідку та мають значення для кримінального провадження.
У професійній термінології правників США для визначення терміна «допит» замість класичного interrogation нерідко вживається questioning (з англ. question — запитання). Вдале визначення, враховуючи форму і дух такої слідчої дії.
Допит — це спілкування слідчого зі свідком, під час якого слідчий ставить запитання й отримує відповіді по суті.
Комунікація зі слідчим майже завжди передбачає емоційні та логічні прийоми отримання інформації. Слідчим притаманно створювати враження двосторонньої зацікавленості, апелювати до позитивних рис особистості свідка, активно застосовувати методи маневрування інформацією. Створення враження глобальної поінформованості та вербальні маніпуляції — це «друзі» слідства.
Нейтралізувати такі прийоми ведення допиту допомагає присутність адвоката. Одне з його завдань — підтримувати негласний бар’єр між клієнтом і допитливим співробітником правоохоронного органу.
Оскільки адвокат не може давати показання замість свого клієнта і відповідати на запитання доведеться саме вам, рекомендуємо провести «тренувальний» допит. Адвокат спробує передбачити запитання, які потенційно цікавлять слідчого, і прибрати елемент несподіванки під час реального допиту.
Звісно, адвокат не може підказувати, що саме вам говорити, якщо це спотворює факти або може призвести до надання неправдивих показань. Але разом із ним ви можете заздалегідь оцінити наслідки своїх відповідей і визначити, у яких випадках маєте право відмовитися від надання показань.
1. Не поспішайте переходити до «вільної розповіді»
Уникайте проведення допиту у форматі «вільна розповідь», за винятком випадків, коли інше рекомендує адвокат.
Запитання слідчого мають бути зрозумілими свідку, а їх формулювання не повинні містити спекуляцій чи навідних словосполучень. Користуйтеся кожною можливістю уточнити зміст запитання. Якщо воно незрозуміле — попросіть слідчого перефразувати його.
2. Не відповідайте одразу
Не варто відповідати на запитання одразу, щойно слідчий його озвучив. Пауза у 5–10 секунд дозволить обміркувати мету запитання та можливі наслідки відповіді. Крім того, ви продемонструєте розсудливість і зможете задати потрібний вам темп допиту. Це допоможе знизити внутрішню напругу та спокійніше реагувати на подальші запитання.
Вам не потрібно намагатися справити враження людини, якій «нічого приховувати». Вам потрібно дотримуватися паузи. Щоразу.
3. Відповідайте лише на те, про що вас запитують
Відповіді мають бути якомога лаконічнішими. Не повідомляйте більше відомостей, ніж запитує слідчий. Достатній мінімум — це ваш принцип. Ви зможете внести доповнення та свої пояснення до протоколу допиту у відповідній графі, але вже після того, як запитання слідчого будуть вичерпані.
У результаті допиту всі його учасники виходять більш поінформованими, ніж були до того. Слідчий отримує показання, а ви — розуміння того, які саме обставини становлять справжній інтерес для слідства. Звертайте увагу на зміст запитань, їхню черговість і ключові акценти слідчого. Така інформація може знадобитися у майбутньому.
Свідок зобов’язаний давати показання, але лише щодо фактів, які він сприймав особисто. Якщо ви не були очевидцем події — не вдавайтеся до здогадок. Це завдання слідчого.
Коли свідок може відмовитися
від відповіді?
Ви маєте право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, якщо вони можуть стати підставою для підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Ба більше, ви повинні скористатися таким правом, коли це можливо.
Водночас на свідка покладено обов’язок давати лише правдиві показання. За порушення цього обов’язку передбачена кримінальна відповідальність.
Тому для свідка є дві можливості: надати правдиві показання або відмовитися від їх надання, якщо для цього є відповідні підстави.
Коли саме можна скористатися правом, передбаченим статтею 63 Конституції України? Розглянемо на прикладі.
Слідчий намагається з’ясувати обставини передання однією особою іншій теки, у якій, ймовірно, знаходилася неправомірна вигода.
Питання: «Ви бачили, як Петренко П. П. передавав Іваненку І. І. теку білого кольору у приміщенні кабінету №23?»
Якщо Іваненко І. І. чи Петренко П. П. не входять до кола осіб, визначених законом, а сам свідок не був безпосереднім учасником події, він повинен відповісти на таке запитання.
Відповідь може бути: «Так, бачив», «Щось передавав, але я не звернув уваги» або «Я не певен, не можу стверджувати точно».
Питання: «Ви передавали теку білого кольору Іваненку І. І. у приміщенні кабінету №23?»
Відповідь: «Користуючись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, я відмовляюся від надання відповіді на це запитання».
У чому різниця? У другій ситуації допитуваний також особисто сприймав подію, однак вона стосувалася безпосередньо його, а відповідь на запитання може стати підставою для підозри у вчиненні злочину.
Якщо ви вагаєтеся в оцінці наслідків своєї відповіді, можна сказати: «Мені потрібно скористатися порадою адвоката». Вам буде забезпечено конфіденційне спілкування з адвокатом.
Якщо ви не готові ствердно відповісти — наголосіть на цьому. Якщо не можете пригадати обставини минулого — не проблема. Відсутність у людини фотографічної пам’яті не є підставою для притягнення до відповідальності.
Будьте готові до відеозапису
Під час допиту може застосовуватися відеозапис. Це додатковий стрес-фактор, до якого варто бути готовим. Слідчому набагато важче допитувати свідка, який не демонструє явних реакцій на подразники.
Врахуйте, що слідчі можуть скептично ставитися до достовірності отриманих показань. Це зрозуміло: орган досудового розслідування має перевірити отримані показання, зіставити їх з іншими доказами або показаннями інших свідків. Тому, якщо у вас складається враження, що слідчий не висловлює вам довіру авансом, — не дивуйтеся. Тримайтеся узгодженої з адвокатом лінії поведінки.
Після допиту обов’язково
прочитайте протокол
Після завершення допиту уважно вивчіть протокол. Якщо ваші показання записані неправильно або в тексті з’явилися формулювання, яких ви не вживали, — наполягайте на виправленні. Ви не зобов’язані підписувати протокол, доки ваші показання не будуть викладені правильно.
Викликають на допит: що потрібно знати, якщо ви свідок або керівник компанії
Отримання повістки на допит для підприємця, директора компанії чи звичайного працівника часто стає неприємною несподіванкою. Саме слово «допит» у багатьох одразу викликає страх і думку....
.avif)
.avif)
