Під час обшуку вилучили ноутбук, телефон або документи: покроковий алгоритм дій
.avif)
Загальна інформація
Під час обшуку правоохоронці можуть вилучити документи, мобільні телефони, ноутбуки, комп’ютерну техніку, грошові кошти та інше майно. Для власника бізнесу або керівника компанії після завершення слідчої дії закономірно виникає питання: на яких підставах правоохоронці можуть утримувати це майно і що потрібно зробити для його повернення?
Сам факт вилучення майна під час обшуку не означає, що воно може залишатися у правоохоронного органу до завершення кримінального провадження, яке іноді триває роками.
Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає порядок тимчасового вилучення майна, накладення на нього арешту та його повернення власнику. При цьому можливість повернути вилучене значною мірою залежить від дій адвоката та власника майна ще під час самого обшуку.
Яке майно можуть вилучити під час обшуку
Відповідно до статті 234 КПК України обшук проводиться, зокрема, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
За загальним правилом обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Тому ще на початку обшуку необхідно уважно проаналізувати її зміст та встановити, які саме речі й документи надано дозвіл відшукати.
На практиці під час проведення обшуку правоохоронці можуть вилучати не лише речі, прямо зазначені в ухвалі.
Відповідно до частини сьомої статті 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про проведення обшуку, та не належать до предметів, вилучених законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Визначення процесуального статусу вилученого майна має принципове значення, оскільки від цього залежить подальший механізм його повернення.
Окремі правила щодо телефонів, ноутбуків та іншої техніки
КПК України встановлює спеціальні правила щодо вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин та мобільних терміналів систем зв'язку.
Загальний підхід законодавця полягає в тому, що фізичне вилучення комп'ютерної техніки або мобільного пристрою не повинно бути автоматичним способом отримання інформації, яка на них зберігається.
Стаття 168 КПК України встановлює, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин та мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення їх фізичних властивостей допускається лише тоді, коли вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Крім того, КПК встановлює заборону на тимчасове вилучення такої техніки, за винятком передбачених законом випадків, зокрема коли:
— її надання разом з інформацією, яка на ній міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження
— відповідний пристрій отриманий у результаті вчинення кримінального правопорушення
— пристрій є засобом або знаряддям його вчинення
— доступ до пристрою обмежується власником, володільцем або утримувачем
— доступ до інформації пов'язаний із подоланням системи логічного захисту
Тому у випадку вилучення телефона, ноутбука або іншої техніки необхідно перевірити не лише те, чи зазначений конкретний пристрій в ухвалі слідчого судді, а й наявність передбачених законом підстав для його фактичного вилучення.
Якщо правоохоронців цікавить інформація, яка міститься на пристрої, необхідно також оцінити можливість її копіювання без тривалого вилучення самої техніки.
КПК України передбачає, що у разі тимчасового вилучення комп’ютерних систем або їх частин володілець має право вимагати залишити йому копії інформації з таких систем або їх частин, якщо копіювання технічно можливе.
Для бізнесу це особливо важливо, адже вилучення робочого ноутбука, сервера або іншого обладнання може суттєво ускладнити або навіть зупинити окремі робочі процеси компанії.
Що необхідно зробити ще під час обшуку
Повернення вилученого майна фактично починається ще під час проведення обшуку.
Передусім необхідно забезпечити максимально точну фіксацію кожної вилученої речі у протоколі.
Для мобільного телефону доцільно зазначити виробника, модель, колір, IMEI та інші ідентифікаційні дані; для ноутбука – виробника, модель і серійний номер; для документів – назву, дату, номер та кількість аркушів; для грошових коштів – суму, валюту та інші необхідні ознаки.
Опис вилученого майна повинен дозволяти надалі однозначно ідентифікувати конкретну річ.
Якщо слідчий, детектив або прокурор відмовляється належним чином описати вилучене, відповідні зауваження необхідно письмово зазначити у протоколі обшуку.
Також важливо простежити, щоб факт вилучення конкретних речей був зафіксований на відеозаписі проведення обшуку.
Належна фіксація має практичне значення для подальшого повернення майна: якщо конкретну річ неможливо ідентифікувати або її вилучення належним чином не зафіксоване, захист права власника може суттєво ускладнитися.
Що робити одразу після завершення обшуку
Після завершення обшуку необхідно визначити процесуальний статус кожної вилученої речі та перевірити:
— чи було майно прямо зазначене в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку
— чи набуло воно статусу тимчасово вилученого майна
— чи звернулася сторона обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про накладення на нього арешту
Якщо законних підстав для подальшого утримання майна немає, необхідно письмово звернутися до слідчого та прокурора з вимогою про його повернення.
Одночасно важливо контролювати, чи звертається сторона обвинувачення до суду з клопотанням про арешт майна, щоб своєчасно проаналізувати його зміст та підготувати заперечення.
Якщо клопотання
про арешт не подано протягом 48 годин
КПК України встановлює спеціальний строк для вирішення питання щодо тимчасово вилученого під час обшуку майна. Якщо тимчасове вилучення відбулося під час обшуку, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим або прокурором протягом 48 годин після вилучення майна.
Якщо у встановлений строк клопотання про арешт не подано, майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Проте на практиці правоохоронці далеко не завжди добровільно виконують цей обов'язок.
У такому випадку бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна відповідно до вимог статті 169 КПК України, може бути оскаржена слідчому судді в порядку пункту 1 частини першої статті 303 КПК України.
Рішення Конституційного Суду від 21 липня 2026 року: що змінилося для власників вилученого майна
До липня 2026 року цей механізм захисту мав суттєве обмеження.
Власник майна міг оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Однак якщо слідчий суддя відмовляв у задоволенні такої скарги, КПК України не передбачав можливості апеляційного оскарження відповідної ухвали.
21 липня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 8-р(II)/2026 у справі № 3-221/2023(409/23), яким суттєво посилив гарантії захисту права власності у таких ситуаціях. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, частину третю статті 307, частини першу та другу статті 309 КПК України в тій частині, у якій вони не визначали права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 КПК України тимчасово вилученого майна.
Конституційний Суд виходив із того, що судовий контроль за неповерненням тимчасово вилученого майна спрямований на захист майнових прав особи, а відсутність можливості апеляційного перегляду негативного для власника рішення не забезпечувала належного та ефективного судового захисту.
Особливого значення це набуває у випадках, коли досудове розслідування триває значний час, а особа весь цей період фактично позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Відповідні положення КПК України в частині, визнаній неконституційною, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення – 21 липня 2026 року.
Що це означає на практиці?
Після Рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2026 механізм захисту власника тимчасово вилученого майна виглядає так: майно тимчасово вилучено —> у передбачених законом випадках воно не повертається —> подається скарга слідчому судді в порядку статті 303 КПК України —> слідчий суддя відмовляє у поверненні майна —> така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Таким чином, власник майна отримав додатковий рівень судового контролю за законністю його подальшого утримання правоохоронним органом.
Якщо слідчий або прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт
нша ситуація виникає, якщо сторона обвинувачення у встановленому порядку звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт вилученого майна.
У такому випадку необхідно проаналізувати саме клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність подальшого обмеження права власності.
Залежно від обставин конкретної справи аргументами проти накладення арешту можуть бути можуть бути:
— відсутність передбаченої законом мети арешту
— відсутність зв'язку майна з кримінальним правопорушенням
— невідповідність майна критеріям речового доказу
— відсутність необхідності подальшого утримання майна
— можливість досягнення мети кримінального провадження менш обтяжливим способом
— непропорційність обмеження права власності завданням кримінального провадження
— істотні негативні наслідки арешту для власника майна або діяльності підприємства
— відсутність передбачених законом підстав для подальшого фізичного утримання телефона, ноутбука або іншої комп'ютерної техніки
Якщо слідчий суддя відмовляє у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, воно підлягає поверненню. Якщо ж арешт накладено, необхідно визначити подальший механізм його скасування.
Апеляційне оскарження арешту майна
Ухвала слідчого судді про арешт майна під час досудового розслідування може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення слідчого судді і може залишити його без змін або скасувати та постановити нову ухвалу.
Такий механізм насамперед застосовується, якщо сторона захисту вважає, що вже на момент накладення арешту законних підстав для нього не існувало або слідчий суддя неправильно застосував положення КПК України.
Інший механізм передбачений статтею 174 КПК України – звернення з клопотанням про скасування арешту майна.
Арешт може бути скасований повністю або частково, якщо буде доведено, що потреба в його подальшому застосуванні відпала або арешт було накладено необґрунтовано.
Вибір механізму залежить від конкретної ситуації, змісту судового рішення та підстав, з яких сторона захисту вважає подальше обмеження права власності незаконним або недоцільним.
Наприклад, телефон могли вилучити та арештувати через інформацію, яка має доказове значення для кримінального провадження. Якщо надалі необхідні дані були скопійовані або проведено відповідне експертне дослідження, необхідно з’ясувати, чи зберігається потреба у подальшому утриманні самого пристрою.
Якщо необхідні процесуальні дії вже проведено, а сторона обвинувачення не може обґрунтувати подальше обмеження права власності, це може бути підставою для постановки питання про скасування арешту та повернення майна.
Аналогічний підхід може застосовуватися до документів та іншого майна, якщо мета, заради якої його арештовували, уже досягнута.
Покроковий алгоритм повернення майна
Крок ①. Отримати та проаналізувати ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.
Крок ②. Встановити, яке саме майно дозволено відшукувати під час обшуку.
Крок ③. Забезпечити детальну фіксацію кожної вилученої речі у протоколі обшуку.
Крок ④. За наявності підстав подати письмове клопотання до слідчого та прокурора про повернення майна.
Крок ⑤. Перевірити, чи подано у встановлений законом строк клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Крок ⑥. Якщо клопотання про арешт не подано у встановлений строк, а майно не повертається, – оскаржити бездіяльність слідчого або прокурора в порядку статті 303 КПК України.
Крок ⑦. Якщо слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги на неповернення тимчасово вилученого майна – оскаржити таку ухвалу в апеляційному порядку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2026.
Крок ⑧. Якщо подано клопотання про арешт майна – ознайомитися з ним та підготувати письмові заперечення.
Крок ⑨. Якщо арешт накладено – визначити доцільність апеляційного оскарження або звернення з клопотанням про скасування арешту відповідно до статті 174 КПК України.
Крок ⑩. Якщо необхідні слідчі та процесуальні дії з майном уже проведені – ставити питання про скасування арешту у зв'язку з тим, що потреба в його подальшому застосуванні відпала.
Висновок
Отже, повернення майна, вилученого під час обшуку, залежить від багатьох обставин: чи було воно зазначене в ухвалі слідчого судді, який процесуальний статус отримало після вилучення, чи було своєчасно подано клопотання про арешт та чи існують надалі підстави для обмеження права власності.
Важливо не лише правильно реагувати вже після обшуку, а й належним чином фіксувати вилучення майна безпосередньо під час проведення слідчої дії.
Особливо важливим для захисту власників майна стало Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 8-р(II)/2026, після якого відмова слідчого судді у задоволенні скарги на бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна може бути переглянута судом апеляційної інстанції. Тому стратегія повернення майна повинна формуватися не через декілька тижнів або місяців після обшуку, а безпосередньо в момент вилучення майна.
Викликають на допит: що потрібно знати, якщо ви свідок або керівник компанії
Отримання повістки на допит для підприємця, директора компанії чи звичайного працівника часто стає неприємною несподіванкою. Саме слово «допит» у багатьох одразу викликає страх і думку....
.avif)
.avif)
