Процесуальні недоліки при призначенні та проведенні експертиз у кримінальних провадженнях за ст. 191 КК України
.avif)
Загальна інформація
У кримінальних провадженнях за ст. 191 КК України експертний висновок нерідко стає одним із ключових доказів сторони обвинувачення. Саме на розрахунках експерта можуть ґрунтуватися висновки про суму економічного збитку, безповоротну втрату активів та інші обставини, які мають значення для справи.
Але наскільки обґрунтованим є такий висновок? Які документи отримав експерт? Чи мав він достатньо вихідних даних? І чи були дотримані процесуальні вимоги під час призначення та проведення експертизи?
Саме на ці питання захиснику варто звернути особливу увагу під час вивчення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням клієнта у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
Висновок експерта є вагомим і самостійним процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. Хоча він не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими джерелами доказів, саме експертні висновки часто стають фундаментом обвинувачення.
Ретельний опис проведених досліджень та обґрунтована експертна думка можуть бути важливою опорою прокурора у кримінальних провадженнях за фактом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем.
Водночас необхідність провести досудове розслідування у розумний строк нерідко призводить до процесуальних недоліків під час призначення та проведення судово-економічних чи товарознавчих експертиз.
Розглянемо найбільш поширені ситуації та можливі сценарії реагування сторони захисту, якщо під час призначення чи проведення експертного дослідження були допущені процесуальні недоліки.
Експерту передали не всі матеріали
Поширеною є ситуація, коли слідчий чи прокурор передає експерту лише частину зібраних під час досудового розслідування доказів (об’єктів дослідження), яку вважає достатньою для проведення експертизи.
Трапляються і випадки, коли орган досудового розслідування призначає дослідження, не дочекавшись відповідей на запити, здійснені в порядку статті 93 КПК України, або до завершення строку дії ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.
У такому разі необхідно продемонструвати суду неповноту проведеного дослідження. Для цього варто встановити хронологію слідчих та процесуальних дій органу досудового розслідування, а також обсяг відомостей і документів, які слідчий мав на момент прийняття постанови про призначення експертизи.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції (затв. наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року зі змінами), експерт не був позбавлений можливості письмово повідомити орган, який призначив експертизу, про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи й інші документи, якщо їх недостатньо для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.
Варто також звернути увагу суду на те, якщо джерела вихідних даних, використаних під час проведення експертизи, не відповідають фактичним обставинам справи — наприклад, відрізняються від реального обсягу виконаних робіт, наданих послуг чи поставлених товарів.
У такому випадку слід наполягати, що помилка в експертному дослідженні була закладена ще на етапі формулювання завдання для експерта стороною обвинувачення. Унаслідок цього визначена експертом сума економічного збитку або сума безповоротної втрати активів є недостовірною, а висновок експертизи не підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.
Неможливо встановити, що саме досліджував експерт
Якщо експерт провів дослідження за очевидної недостатності вихідних даних для формування об’єктивного висновку, цілком імовірно, що такий експертний висновок не міститиме конкретного переліку отриманих об’єктів дослідження.
Тому варто перевірити, чи описані у висновку експерта всі документи, надані на дослідження. Якщо зазначено лише «матеріали у п’яти томах» або використано аналогічне формулювання, слід звернути увагу на неможливість достеменно встановити, що саме та в якій кількості було передано експерту.
Відповідно до вимог ст. 102 КПК України, у висновку експерта має бути зазначений опис отриманих експертом матеріалів та матеріали, які він використав.
Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 Інструкції, у документі про призначення експертизи перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги та інших відмінних індивідуальних ознак.
Якщо у висновку експерта відсутня інформація про перелік об’єктів, наданих для дослідження, а також назви документів і кількість аркушів, які надійшли до експертної установи, на це варто окремо звернути увагу суду. Такий недолік може стати підставою ставити питання про обґрунтованість експертного висновку.
Експертиза з ініціативи
сторони захисту
Не варто забувати і про можливість призначення та проведення експертного дослідження з ініціативи сторони захисту.
У деяких випадках таке дослідження доцільно призначати після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Експертній установі при цьому слід надати вичерпний перелік документів, необхідних для проведення всебічного дослідження.
У суді важливо продемонструвати різницю в підходах сторони обвинувачення та сторони захисту до призначення експертизи. Зокрема, аргументувати, чому саме отриманий стороною захисту експертний висновок є повним, та показати взаємозв’язок між відмінностями у висновках експертів і обсягом об’єктів дослідження, переданих до експертної установи.
Коли в основу експертизи покладено висновки спеціалістів, акти перевірок чи ревізій
Щоб «спростити» роботу експерта й швидше отримати результати дослідження, сторона обвинувачення може передавати експерту разом з іншими матеріалами висновки спеціалістів, акти перевірок чи ревізій, здійснених за її ініціативою.
Нерідко питання, поставлені перед експертною установою, починаються з формулювання: «Чи підтверджуються документально висновки перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, викладені в довідці / акті / висновку…».
У такому разі слід подати клопотання про визнання первинного висновку спеціаліста, довідки чи акта недопустимим доказом, а також клопотати про визнання недопустимим і висновку експерта.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та НС(Р)Д, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій.
КПК України в контексті збирання доказів не передбачено права слідчого призначати дослідження спеціаліста, проведення ревізії та перевірки, адже вони не належать ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до гласних чи негласних слідчих (розшукових) дій.
Вказане не охоплюється повноваженнями сторони обвинувачення, які мають реалізовуватися у спосіб, виключно передбачений процесуальним законом, у тому числі з дотриманням положень ст. 40, 71 КПК України.
Недопустимими є докази, отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
КПК України не передбачено право або обов’язок спеціаліста встановлювати дотримання або порушення окремих питань фінансово-господарської діяльності шляхом проведення перевірки з питань, які відповідно до ст. 69 КПК можуть бути предметом експертного дослідження.
Відповідно до положень пункту 5 статті 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
Доктрина «плодів отруєного дерева»
У таких випадках підлягає застосуванню доктрина «плодів отруєного дерева». За її умовами недопустимими визнаються не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а й докази, яких не було б отримано без перших.
Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, також стають недопустимими.
Ця доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування окремо, а й усього ланцюга безпосередньо пов’язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Можна розумно припустити, що надання експерту висновку спеціаліста, акта ревізії чи перевірки як одного з об’єктів дослідження матиме суттєвий вплив на результати експертного дослідження та спотворить їх.
На що зрештою варто
звернути увагу захисту?
Експертний висновок, як і будь-який інший доказ, підлягає оцінці судом. Тому для сторони захисту важливий не лише сам результат експертизи, а й те, як саме його було отримано.
Які матеріали передали експерту? Чи були вони повними? На яких вихідних даних ґрунтувалися розрахунки? Чи можна встановити точний перелік досліджених документів? Чи не були в основу експертизи покладені матеріали, допустимість яких викликає питання?
Саме такі деталі можуть суттєво вплинути на оцінку експертного висновку судом. А здатність захисника вчасно виявити спроби сторони обвинувачення обійти правила призначення та проведення експертних досліджень може стати визначальним чинником під час дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Викликають на допит: що потрібно знати, якщо ви свідок або керівник компанії
Отримання повістки на допит для підприємця, директора компанії чи звичайного працівника часто стає неприємною несподіванкою. Саме слово «допит» у багатьох одразу викликає страх і думку....
.avif)
.avif)
